Нагадаємо, що відповідно до змін , передбачених до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (затверджені постановою НБУ N 22 від 31.01.2011 р.) , до 22 червня 2011 р. банки України мали провести ідентифікацію (отримання інформації від клієнта шляхом надання останніми оригіналів/копій встановлених документів, вивчення фінансової діяльності клієнта тощо) клієнтів високого рівня ризику , який був визначений станом на 22.04.2011 р. Крім цього, 22 жовтня 2011 р. було останнім днем виконання банками вимоги НБУ щодо ідентифікації інших клієнтів – з середнім чи незначним рівнями ризику.

Зазначені вимоги стосувалися дійсних клієнтів банків, але проведення ідентифікації вже стало постійною нормою - вона має здійснюватися також і для нових клієнтів до/або під час встановлення ділових відносин, укладення правочинів, але до проведення фінансової операції, відкриття рахунку.

Нацбанк, опрацювавши внутрішні документи банків з питань здійснення фінмоніторингу, до складу яких входить і програма проведення ідентифікації клієнтів (має розроблятися кожним банком окремо відповідно до вимог, передбачених НБУ) , що подавалися відповідно до норм, встановлених вищезазначеним Положенням, вирішив роз’яснити окремі питання проведення ідентифікації клієнтів.

Нацбанком було виявлено, що окремі банки вимагають від клієнтів - фізосіб надання інформації (шляхом заповнення відповідної анкети (опитувальника)) , необхідність отримання якої не передбачена Положенням, зокрема, щодо видів діяльності підприємства, на якому працює клієнт; сукупного доходу сім'ї; чи є серед родичів клієнта працівники або засновники банку тощо.

Нагадаємо, що відповідно до норм Положення (п.п. 1.2) , до ідентифікаційних даних – відомостей про фізосіб належать:

1) для резидентів:

- прізвище, ім’я та по батькові;

- дата народження;

- серія і номер паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дата видачі та орган, який його видав;

- відомості про місце проживання або місце перебування;

- ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків або серія та номер паспорта, у якому проставлено відмітку органів державної податкової служби про відмову в одержанні ідентифікаційного (реєстраційного) номера;

[Зазначимо, що відповідно до ст. 9 ЗУ "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (N 249-IV від 28.11.2002 р.) передбачено, що з метою ідентифікації резидентів суб'єкти первинного фінансового моніторингу встановлюють для фізичної особи-підприємця також реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку (за наявності)];

2) для нерезидентів:

- прізвище, ім’я та по батькові (за наявності);

- дата народження;

- серія і номер паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дата видачі та орган, який його видав;

- громадянство;

- відомості про місце проживання або місце тимчасового перебування фізичної особи в Україні.

Однак банкам ніхто не забороняє отримувати від своїх клієнтів і інші, додаткові дані. Зазначимо, що Положення про здійснення банками фінмоніторингу (затверджено постановою НБУ N 189 від 14.05.2003 р.) містить зразки анкет клієнтів банку (як юридичних, так і фізичних осіб), які можуть доповнюватися, за потреби, додатковими даними. При цьому, як наголошує Нацбанк, банком має бути визначено перелік таких документів і відомостей та передбачено умови їх надання у договорі з клієнтом або опитувальнику (анкеті клієнта).

Обов’язковим є інформування клієнта щодо необов’язковості надання зазначених даних відповідно до вимог законодавства. Отже, якщо клієнт не має бажання розголошувати певну інформацію про себе, то він цього може і не робити.

Крім цього, Нацбанк вважає, що банки мають враховувати рівень ризику клієнтів, отримуючи від них інформацію з метою уточнення даних щодо їх ідентифікації, оцінки фінансового стану тощо. Наприклад, при оцінці фінансового стану фізосіб, що отримують у банку з/п, пенсію, стипендію, інші соцвиплати тощо, у т.ч. за умови, що вони можуть поповнювати свої рахунки на суму, що не перевищує 15 тис. грн. у квартал (якщо такі клієнти не віднесені до високого рівня ризику) , вимагання від клієнтів детальної інформації про рухоме та нерухоме майно є необов’язковим.

Наостанок Нацбанк наголошує, що ненадання клієнтами окремих даних, зазначених банками у формах опитувальників, однак надання яких не передбачено законодавством України як необхідних для здійснення ідентифікації, вивчення суті діяльності та оцінки фінансового стану клієнта, не може бути підставою для відмови банком у обслуговуванні таких клієнтів.

У свою чергу, НБУ надаватиме належну оцінку фактам відмови банків від встановлення ділових відносин або проведення фінансової операції клієнтів за відсутності належних на те підстав.

---------------------

Лист Національного банку України "Роз'яснення з питань здійснення ідентифікації клієнтів банків" (N 48-104/2256-13461 від 11.11.2011 р.)